Придбання товарів у групах є легітимною діяльністю...

Модератор: iFin г.Николаев

А считаете-ли Вы предпринимательскую деятельность, описанную в теме, "легитимной"?

1. Да, считаю.
0
Голосов нет
2. Нет, не считаю.
1
50%
3. Не знаю, сложно сказать.
0
Голосов нет
3. Вы о чём?...
1
50%
 
Всего голосов: 2

Аватара пользователя
iFin г.Николаев
Сообщения: 239
Зарегистрирован: 06 фев 2014, 19:14
Откуда: г.Николаев

Придбання товарів у групах є легітимною діяльністю...

Сообщение iFin г.Николаев » 28 мар 2014, 13:33

Придбання товарів у групах, що передбачає надання споживачеві товару в обмін на внесення ним коштів та за умови отримання відповідного дозволу, є легітимною підприємницькою діяльністю

Верховний Суд України розглянув справу № 6- 40 цс 13, предметом якої був спір про визнання правочину недійсним як такого, що здійснений з використанням нечесної підприємницької практики.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого поняття «пірамідальна схема» має такі обов’язкові ознаки:

а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації;

б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми;

в) відсутність продажу або споживання товару. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним.

Водночас придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і за умови отримання відповідного дозволу є легітимною підприємницькою діяльністю.


Постанова Верхоного Суду України № 6-40 цс13 від 11.09.2013 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:


головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор'євої Л.І., Онопенка В.В.,
Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.,
Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -


розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" (далі – ТОВ "АВТО ПРОСТО") про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 5 березня 2011 року між ТОВ "АВТО ПРОСТО" і ним укладено угоду з метою придбання автомобіля марки "КІА", модель "CEED", вартістю 138 тис. 400 грн (далі – Угода). На виконання умов указаної Угоди він сплатив 43 004 грн 83 коп., однак автомобіль не отримав.
Посилаючись на те, що зазначена Угода не відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є односторонньою, оскільки передбачає лише права ТОВ "АВТО ПРОСТО" без будь-яких обов’язків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер, відповідачем порушено його права щодо надання інформації про хід виконання цього договору, позивач просив суд визнати Угоду, укладену між ним і ТОВ "АВТО ПРОСТО", недійсною та стягнути з відповідача на його користь збитки в розмірі 87 тис. 995 грн 36 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 8 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання недійсною Угоди із застосуванням наслідків недійсності цієї угоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, яким визнано недійсною Угоду, укладену між позивачем і відповідачем; стягнуто з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на користь ОСОБА_2 43 004 грн 83 коп., що були сплачені позивачем на виконання Угоди, яка визнана судом недійсною; вирішено питання про оплату судових витрат. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року касаційну скаргу ТОВ "АВТО ПРОСТО" відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві про перегляд ТОВ "АВТО ПРОСТО" порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року й ухвалення нового рішення. Підставою для перегляду судових рішень зазначено неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", під час розгляду справ щодо договорів про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та при визначенні поняття "пірамідальна схема".
Для прикладу неоднакового застосування зазначених норм права заявником надано рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року, в якому, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2013 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 5 березня 2011 року ОСОБА_2 і ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено Угоду, предметом якої є надання учаснику програми "АвтоТак" фінансових послуг, спрямованих на придбання автомобіля в групах.
Згідно з додатком №1 до зазначеної Угоди ОСОБА_2 отримав право на придбання автомобіля марки "КІА", модель "CEED", вартістю 138 тис. 400 грн.
Статтею 3 Угоди передбачено зобов’язання відповідача щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми "АвтоТак", здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику.
Відповідно до ст. 5 Угоди учасник зобов’язується виконувати зобов’язання, передбачені Угодою, у порядку та строки, визначені Угодою; у ст. 7 визначено, що Угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов’язань, передбачених Угодою.
На виконання умов Угоди ОСОБА_2 на час виникнення спору сплачено 43 тис. 04 грн 83 коп.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що його вимоги є безпідставними, оскільки укладена між ним і відповідачем 5 березня 2011 року Угода відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі й Закону України "Про захист прав споживачів".
Скасовуючи це рішення, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, вважав, що Угода суперечить положенням ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" унаслідок здійснення ТОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики, яка є такою, що містить несправедливі умови, а тому Угода підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.
Своє рішення суд мотивував тим, що відповідач, керуючись додатком № 2 до Угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками груп, тобто за кошти учасників системи, але право на купівлю отримують не всі, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить за пірамідальною схемою, при цьому саме одержання автомобіля, який передається у власність учаснику системи до повної оплати, і є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи. Крім того, оскільки відповідач не вкладає власних коштів при формуванні фонду для купівлі товару, а використовує кошти інших клієнтів для надання права на купівлю товару, то, на його думку, це є компенсацією за рахунок коштів інших учасників.
В ухвалі, якою залишено без змін рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції зазначив, що за положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману, утворення та експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Установивши той факт, що позивач сплачував не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ "АВТО ПРОСТО" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, суд дійшов висновку про недійсність угоди.
Протилежних висновків дійшов суд касаційної інстанції в рішенні від 11 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "АВТО ПРОСТО" про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів.
Так, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року касаційну скаргу ТОВ "АВТО ПРОСТО" задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "АВТО ПРОСТО", унаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики, зокрема такої, що містить несправедливі умови, і стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених за угодою, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд касаційної інстанції зазначав, що укладена угода в рамках системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки ТОВ "АВТО ПРОСТО" надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати. Таким чином, відсутні підстави вважати, що розподілення автомобілів проходить за пірамідальною схемою, а отже, відсутні підстави для застосування положень ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" підстав для визнання умов договору сторін, зазначених у ст. ст. 13, 14 додатку № 2 до Угоди, несправедливими.

Отже, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні одних і тих самих норм права – ст. 18, п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", Судова палата у цивільних справа Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб’єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".
Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов’язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.
Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.
Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.
У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.
Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов’язань, передбачених Угодою.
Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" зобов’язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатку № 2 до Угоди поняття "право на отримання автомобіля" означає право учасника одержати власне автомобіль та обов’язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов’язання. Водночас ТОВ "АВТО ПРОСТО" зобов’язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.
Відповідно до Угоди між ТОВ "АВТО ПРОСТО" та виробником (дистриб’ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов’язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатку № 2).
Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді "Чисті внески" або "Внесок в оплату товару".
Відповідно до розд. 1 Визначення термінів додатку № 2 до Угоди "Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок – це половина Цілого чистого внеску".
Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.
Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв’язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім’я споживач зобов’язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати – 100% від ціни автомобіля.
Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.
Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ "АВТО ПРОСТО" виконання свого зобов’язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.
Отже, за системою придбання автомобілів у групах "АвтоТак" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов’язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди).

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" за Угодою сторін є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв’язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об’єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами – учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов’язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суд зазначених вимог закону не врахував і до правовідносин сторін не застосував.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі – Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі – Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.
З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.
Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі – це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
Відповідно до додатку № 2 Угоди система "АвтоТак" – це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг АВТО ПРОСТО з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст. ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.
Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.
Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.
Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності "пірамідальної схеми" згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.
Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш "активними", за умови виконання ними умов договору.
Ураховуючи те, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.
Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов’язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення "пірамідальної схеми".
Наведене дозволяє визнати, що висновок суду щодо пірамідальності схеми придбання товарів у групах, який ґрунтується тільки на факті неотримання автомобілів усіма учасниками групи одночасно, а лише окремими учасниками й у певній послідовності, є помилковим. При цьому судом установлено, що деякі учасники отримали товар раніше за інших, оскільки сплатили внесків більше за інших учасників групи, частково сплачені внески й позивачем.
Помилковим є й висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача.
Такий висновок суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З матеріалів справи вбачається, що під час укладення Угоди ОСОБА_2 отримав примірник Угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ "АВТО ПРОСТО".
Відповідно до ст. 10 Угоди підписання цієї Угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.
Згідно з п. 13.8 ст. 13 додатку № 2 до Угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі "АвтоТак". При цьому в разі розірвання Угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ "АВТО ПРОСТО". Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ "АВТО ПРОСТО" про розірвання Угоди. Однак, як установлено судом, ОСОБА_2 із заявою про розірвання Угоди в семиденний термін до ТОВ "АВТО ПРОСТО" не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами Угоди.
Таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак "пірамідальної схеми" у діях ТОВ "АВТО ПРОСТО" під час укладення Угоди є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з нормами Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".
Саме такого висновку дійшов суд касаційної інстанції в рішенні від 11 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "АВТО ПРОСТО" про визнання угоди недійсною та стягнення коштів.
Крім того, ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суди апеляційної й касаційної інстанцій на підставі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" дійшли висновку про те, що укладена сторонами Угода порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови, зокрема, у ст.ст. 13, 14 додатку № 2 до Угоди, у зв’язку із чим ця Угода згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" є недійсною із застосуванням наслідків її недійсності.
Однак при цьому суди неправильно застосували норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", не встановивши, у чому саме полягає несправедливість окремих положень Угоди, (ураховуючи, що ст. 13 Угоди містить дев'ять пунктів, а ст. 14 – десять пунктів) і не вказали, чи є зазначена обставина відповідно до цієї норми підставою для зміни або визнання недійсними саме цих (яких конкретно) умов Угоди та чи є підстави для визнання недійсним договору в цілому. Зазначивши, що підставою недійсності Угоди є несправедливість умов Угоди (ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), суди посилалися на норму ч. 6 ст. 19 цього Закону, яка регулює питання недійсності угоди у зв’язку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).
У той самий час ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).
Таким чином, суд не врахував, що ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Застосовуючи цю норму, суди зазначених положень не врахували та не вказали, на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", кваліфікували умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому. Неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення касаційним судом у справі, яка переглядається, незаконного судового рішення.
За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

[b]п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор'єва, В.І. Гуменюк, Н.П. Лященко, Л.І. Охрімчук, Я.М. Романюк, М.В. Патрюк
_______________________________________________________


Ю.Л. Сенін
В.В. Онопенко

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-40 цс 13)


Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб’єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".
Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов’язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.
Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.
У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.
Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов’язань, передбачених Угодою.
За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" за Угодою сторін є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв’язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об’єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами – учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов’язань.
Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.
Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності "пірамідальної схеми" згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.
Крім того, ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суди апеляційної й касаційної інстанцій на підставі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" дійшли висновку про те, що укладена сторонами Угода порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови, зокрема, у ст.ст. 13, 14 додатку № 2 до Угоди, у зв’язку із чим ця Угода згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" є недійсною із застосуванням наслідків її недійсності.
Однак при цьому суди неправильно застосували норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", не встановивши, у чому саме полягає несправедливість окремих положень Угоди, (ураховуючи, що ст. 13 Угоди містить дев'ять пунктів, а ст. 14 – десять пунктів) і не вказали, чи є зазначена обставина відповідно до цієї норми підставою для зміни або визнання недійсними саме цих (яких конкретно) умов Угоди та чи є підстави для визнання недійсним договору в цілому. Зазначивши, що підставою недійсності Угоди є несправедливість умов Угоди (ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), суди посилалися на норму ч. 6 ст. 19 цього Закону, яка регулює питання недійсності угоди у зв’язку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).
У той самий час ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).
Таким чином, суд не врахував, що ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Застосовуючи цю норму, суди зазначених положень не врахували та не вказали, на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", кваліфікували умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому. Неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення касаційним судом у справі, яка переглядається, незаконного судового рішення.
Поддержка iFin в г.Николаеве и Николаевской обл.
(0512)25-65-81, (066)196-1234, (093)785-8081, (096)799-3007, Skype: ifin.mk

Вернуться в «Юридическая поддержка»

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 1 гость